1. В українській мові та літературі — назва вигаданої, міфічної країни, яка символізує втрачену батьківщину, край щасливого дитинства або недосяжну утопічну землю; часто вживається як символ ностальгії та туги за втраченим раєм. Уперше введена в обіг письменником Валер’яном Підмогильним у романі «Місто» (1928).
2. (Переносно) Будь-яке місце, реальне або уявне, що асоціюється з ідилічним минулим, душевним спокоєм, щастям або втраченою домівкою.