хабілітація

Значення

1. Науковий ступінь або кваліфікація, що вища за докторський (Ph.D), яка присвоюється в деяких європейських країнах (наприклад, Німеччині, Австрії, Швейцарії, Польщі) після захисту спеціальної післядисертаційної наукової праці (хабілітаційної) та дає право на самостійне керівництво дисертаціями та викладання в університеті як професор.

2. Процес отримання цього ступеня, що включає підготовку та захист нової наукової монографії (хабілітації), а також читання пробних лекцій.

3. У медицині та реабілітації — процес навчання людини з інвалідністю навичкам самообслуговування, руху та комунікації для максимально можливого відновлення самостійності в повсякденному житті; соціальна адаптація.

Правопис та відмінювання