керуб

1. У біблійній та християнській традиції — один з вищих чинів ангелів, небесна істота, що зображується з кількома парами крил і обличчям; часто охоронець Божої слави та святині.

2. У мистецтві та іконографії — зображення ангела у вигляді крилатої дитячої голови або крилатої істоти з дитячим обличчям.

3. У давньосхідній міфології та археології — фантастична крилата істота з тілом лева або бика та людською головою, що виконувала охоронні функції (наприклад, ассирійські керуби).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник () |