Значення
-
Головний убір з козирком, що зазвичай не має полів і щільно прилягає до голови.
-
Рідкісне, розмовне позначення для людини, яка викликає подив, здивування або навіть осуди своєю поведінкою, вчинками (застосовується переважно в конструкціях типу “от тобі й кепка!”, “ну й кепка!”).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кепка, р. кепки, д. кепці, з. кепку, о. кепкою, м. кепці, к. кепко