Древослів

Словник Української Мови

кельти

Буква

1. Група стародавніх індоєвропейських народів, що в першому тисячолітті до нашої ери населяли значну частину Західної та Центральної Європи (території сучасних Ірландії, Великої Британії, Франції, Бельгії, Швейцарії, частини Іспанії, Німеччини, Австрії, Чехії тощо) та створили самобутню матеріальну та духовну культуру.

2. Представники цих народів, що розмовляли (або розмовляють) мовами кельтської групи.

3. (У сучасному контексті) Народи, що зберігають кельтську культурну спадщину та мову (наприклад, ірландці, шотландці, валлійці, бретонці, корнці, менці).

Приклади вживання

Приклад 1:
Греки та фракійці, відокремившись від нього, поселилися на Балканах, хетти і хуррити — в Малій Азії та на півночі Месопотамії, італіки — на Апенінському півострові, кельти й германці — в Центральній та Північній Європі, предки нинішніх литовців і латишів — у лісах Прибалтики, слов’яни — в Східній Європі. В середині II тис.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Частина мови: іменник (однина) |

Більше записів