1. Ченцівський послух у монастирі, який допомагає у господарських справах іншим монахам або настоятелю, часто виконуючи роботу в їхніх келіях.
2. У Київській Русі та в Україні до XVIII століття — особа, яка перебувала на службі у високопоставленого духовного чина (наприклад, єпископа) і виконувала різні доручення, часто поєднуючи обов’язки слуги, писаря або управителя.