Властивість за значенням прикметника “келійний”; стан існування в келії, відокремлено від зовнішнього світу, характерний для чернечого життя.
У монастирській архітектурі — принцип планування, за якого житлові приміщення (келії) чернеців окремі, ізольовані одне від одного, на відміну від загальножиттєвих дорміторіїв.