келін

1. (в тюркських народах) молода дружина, невістка, жінка, яка недавно вийшла заміж і живе в родині чоловіка; також звертання до такої жінки.

2. (в історії) назва жіночого головного убору у вигляді невисокого капелюшка або намітки, поширеного в народів Середньої Азії та Сходу.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |