кайло

1. Ручне знаряддя для розбивання твердих матеріалів (каменю, льоду, асфальту), що складається з металевого загостреного або лопатоподібного наконечника, насадженого на дерев’яну рукоятку; вид лома або кирки.

2. Переносно: про незграбну, невправну або неосвічену людину; грубіян, недотепа.

Приклади вживання

Приклад 1:
Використовувалися найпростіші інструменти: кирка, молот, кайло, заступ. З траси наміченого шляху усували скелі: їх трощили кирками.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”

Частина мови: іменник (однина) |