каїніт

1. Мінерал класу сульфатів, подвійна сіль калію та магнію, що містить воду; використовується як добриво та джерело отримання калію.

2. У біблійній традиції — нащадок Каїна, першого сина Адама та Єви, що вбив свого брата Авеля; символ гріховності, братовбивства та відступництва від Бога.

Приклади вживання

Приклад 1:
Інші ознаки: – солоність (галіт); – гіркуватість (сильвін); – солоність і гіркуватість (каїніт); – ковкість (золото); – жирність (тальк); – гнучкість (слюда); – хімічна розчинність у 10% HCl або у столовому оцті (карбонати); – розчинність у воді (галіти); – радіоактивність (ураніні́т) – магнітні властивості (магнетит). 4.3 Гірські породи Гірські породи – це, як уже згадувалось, зцементований комплекс мінералів, що утворюють самостійні різноманітні тіла, які складають земну кору.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 2:
Водорозчинні поклади калію складають хлоридні та хлоридно-сульфатні солі, які можуть застосовуватись у сирому вигляді – сильвін, каїніт та інші. Мають морське походження в умовах аридного клімату та специфічного геохімічного потоку.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |