кастелум

1. У Стародавньому Римі — невелика фортеця, прикордонний укріплений табір або замок, що часто слугував опорним пунктом на кордонах імперії.

2. Водосховище або резервуар для води (цистерна) у римській інженерній системі водопостачання (акведуках).

3. У середньовічній Європі — замок або укріплений палац, що походить від римських зразків (вживається переважно в латинських текстах або як історичний термін).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник () |