діфалус

1. У давньогрецькій міфології — чоловіче божество, яке уособлювало подвійний фалос (статевий орган) та символізувало родючість, часто зображувалося у вигляді стовпа з двома головами або двома фалосами.

2. У сучасній науці (антропології, культурології) — архаїчний культовий об’єкт або символ у формі двох з’єднаних фалосів, що використовувався в обрядах, пов’язаних з культом родючості та чоловічої сили.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (True) |