Приклад 1:
Єсть іще в мене трохи старша од них — Кассандра — то вона балакає й по-французьки, бо вчилася в трапезундському грецькому дівочому інституті… А ще живе в мене тут далека родичка, тож само приїхала недавно з Трапезунда… молодесенька, а вже вдова… Zωη!
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Звалися ті дівчатка античними еллінськими йменнями, що вимовлялися на новогрецький лад: Андромахі, Елені, Пенелопі, Кассандра, а їхня тітка, — вона тепер, правда, кудись була поїхала, — звалася Зої. Шмідти якось довго не могли собі добре всіх тих античних імен затямити, бо їм щоразу, поруч «Андромахі», «Елені», «Пенелопі», «Кассандри» та «Зої», чомусь нагадувалися ще інакші грецькі жіночі імення, які підходили під аналогію або під риму до цих: і Клеопатра, і Філопатра, і Каллімахі, і Клеомахі, і Зої, і Хлої, і Ірині, і Катарині, і ще інші якісь «…іні», аж у голові все плуталося.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Кассандра (несамовита від туги, промовляє, мов непритомна) Не страх, не сором і не меч, а я своєю правдою згубила брата… (Закриває лице покривалом). IV Частина майдану коло Скейської брами оточена муром.
— Котляревський Іван, “Енеїда”