картузик

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “картуз” — невеликий або легкий головний убір з козирком, зазвичай чоловічий.

2. (переносно, розм.) Людина, яка носить такий головний убір; іноді вживається як звертання або прізвисько.

3. (техн., розм.) Невеликий захисний кожух, кришка або корпус у різних механізмах та пристроях.

Приклади вживання слова

картузик

Приклад 1:
Он ішов по тім боці заводчик Бромберґ, мільонер, шикун, дві вілли в Фінляндії й Криму, — та й той, бідолаха, спролетаризувався: в покривлених черевиках, на голові рябенький картузик, на плечах куций піджачок. Не мільйонер, а вбогий собі єврейчик-крамар.
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”