картуша

1. Велика плетена кошина з лози або очерету, зазвичай з кришкою, що використовувалася для зберігання та перевезення різних речей, білизни, одягу тощо.

2. У палеографії та мистецтві — декоративна рамка у вигляді розгорнутого сувою або щита, часто з завитками, на якій розміщується напис, герб, емблема або основне зображення (особливо в архітектурі, гравюрі, картографії).

3. У військовій справі — мішок із землею або піском, який використовується для спорудження укріплень, брустверів або як захисна стінка.

Приклади вживання

Приклад 1:
Патрет був француза Картуша, Против його стояв Гаркуша, А Ванька Каїн впереді. І всяких всячин накупили; Всі стіни ними обліпили; Латин дививсь їх красоті!
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |