каркання

[kɑrkɑnnjɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Зоологія) –

    Дійменний іменник від дієслова “каркати”: процес або дія, коли ворона, галка чи інша птаха видає характерні хрипкі звуки (“кар-кар”).

  2. (Література) –

    Переносно — похмуре, недобре передбачення, зловісне пророкування, яке зазвичай асоціюється з невдачею; накликання лиха словами.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. каркання, р. каркання, д. карканню, з. каркання, о. карканням, м. карканні, к. каркання

Більше записів