карбон

1. Хімічний елемент, неметал, що має атомний номер 6 і символ C; вуглець.

2. Період палеозойської ери в геологічній історії Землі, що настає після девону і передує пермі; кам’яновугільний період.

3. Розмовна назва вуглецевого волокна або композитних матеріалів на його основі, що використовуються, зокрема, у виробництві легкого та міцного спорядження (наприклад, велосипедів).

Приклади:

Приклад 1:
Десяті частки відсотка складають Ti (Титан), C (Карбон), Mn (Манґан – 0,12%), S (Сульфур – 0,11%), Cl (Хлор – 0,2%). Решта елементів має соті, тисячні, мільйонні частки відсотка.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 2:
Так, наприклад, карбон (самородний вуглець) дає октаедричну кристалічну 17 модифікацію дорогоцінного мінералу діаманту (з грецької – непереможний), який має найвищу твердість, і графіту (з грецької – писати), самородний вуглець шаруватої будови. За кристалічною формою алмазу штучно створюють технічні абразивні мінерали, які використовуються для різання твердих кам’яних порід, а також для заточування та шліфування різноманітних виробів.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 3:
Згідно з ухвалою Комісії з наукової термінології і Держстандартом України 1994 р. назви хімічних еле ментів — цих “цеглинок Всесвіту” — це власні назви інди відів, а тому пишуться з великої літери (Гідроген, Карбон, Флуор, Ферум тощо), як і вл асні імена людей (Ївга), географі чні назви (Україна), наукові назви біологічних видів (Рinus — сосна), планет (Земля) тощо. Тривіальні (традиційні), технічні, побутові та систематичні назви хімічних речовин, як і раніше, пишуться з малої літери (сірчана кислота, чад ний газ, залізо, царськ а вода, перхлорат феруму (ІІІ), мідний купорос, пентагідрат сульфату купруму (ІІ) тощо).
— Невідомий автор, “108 Panasenko Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”