Словник Української Мови
Буква
1. Стосовний до карантину, властивий йому; призначений для карантину.
2. Такий, що перебуває на карантині, ізольований через загрозу поширення інфекційної хвороби.
3. У переносному значенні: ізольований, обмежений у контактах через епідемію, пандемію або іншу надзвичайну ситуацію.
Приклад 1:
Капітан, старий бессарабський циган, наказав підняти жовто-чорний карантинний прапор. Портові лікарі виявили в багатьох членів команди сифіліс, внаслідок чого матросам не рекомендувалось залишати борт «Месопотамії».
— Тютюнник Григорій, “Вир”