Значення
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. карафа, р. карафи, д. карафі, з. карафу, о. карафою, м. карафі, к. карафо
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘карафа’ (графин) походить через польське посередництво з італійської або французької мови. Італійське ‘caraffa’ та французьке ‘carafe’ походять від іспанського ‘garrafa’, яке, своєю чергою, запозичене з арабської. Арабське ‘garráfa’ означало ‘опукла пляшка’ і пов’язане з дієсловом ‘garafa’ (черпати) або з іменником ‘kar’a’ (гарбуз). Таким чином, слово має давнє семітське коріння.