1. Власна назва селища міського типу в Україні, розташованого в Харківській області.
2. (заст., діал.) Тепла, сонячна погода взимку або ранньою весною, коли тане сніг і з дахів капає вода; відлига.
капель
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Шатнулись, разних трав нарвали, Зцілющої води примчали, Гарлемських капель піддали, І, все те вкупі сколотивши, Якісь слова наговоривши, Енею рану полили. Таке лікарство чудотворне Боль рани зараз уняло, І стрілки копійце упорне Без праці винятись дало.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
Але бiльш за все менi подобаються тi веснянi днi, коли потоки ласкавого сонця заливають усi кiмнати моєї установи, коли з мого iмпозантного будинку падає весняна «капель», коли за моїм кабiнетом шум дiлового будня. Я розвалююсь у крiслi, закурюю гаванську сигару (недавно прислав iз Германiї дипломатичний кур’єр) i кричу: — Антошка!
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
З мого iмпозантного будинку летить весняна «капель», її не може заглушити навiть шум шумного мiста.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Частина мови: іменник (однина) |