Древослів

Словник Української Мови

канитель

[kɑnɪtɛlʲ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Мистецтво) –

    Тонка металева (золота, срібна, мідна) нитка для вишивання або ткацтва, що використовується в декоративно-ужитковому мистецтві.

  2. (Техніка) –

    Рідкісна, застаріла назва для тонкого дроту, зокрема золотого або срібного, що застосовувався в ювелірній справі.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. канитель, р. канителі, д. канителі, з. канитель, о. канителлю, м. канителі, к. канителе

Більше записів