кантика

1. (від лат. cantica — пісня) У давньоримській літературі: частина комедії, що виконувалася співом під музику, на відміну від діалогічних частин (дівербій).

2. (заст.) Пісенний жанр у літургійній музиці; духовна пісня, гімн, особливо на біблійний текст.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |