1. (в музиці) фіксована, незмінна мелодія в поліфонічних творах епохи Відродження та бароко (наприклад, у месах, мотетах), на основі якої будується контрапунктична тканина твору; найчастіше це був григоріанський хорал.
2. (в метриці) система віршування в давньоримській поезії, заснована на чергуванні довгих і коротких складів; еквівалент давньогрецького метру.