канонник

1. Богослужбова книга в православ’ї та греко-католицизмі, що містить канони (піснеспіви) на честь святих та церковних свят, а також молитви, акафісти та інші тексти для особистого чи громадського богослужіння.

2. Застаріле: людина, яка читає канони під час церковної служби; канонарх.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |