канонник

[kɑnonnɪk] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Релігія) –

    Богослужбова книга в православ’ї та греко-католицизмі, що містить канони (піснеспіви) на честь святих та церковних свят, а також молитви, акафісти та інші тексти для особистого чи громадського богослужіння.

  2. (Релігія) –

    Застаріле: людина, яка читає канони під час церковної служби; канонарх.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. канонник, р. канонника, д. канонникові, з. канонника, о. канонником, м. канонникові, к. каноннику

Більше записів