Словник Української Мови
Буква
1. Про людину: проголошений церквою святим, внесений до канону (списку) святих; прирівняний до лику святих.
2. Про твір, правило, норму: визнаний обов’язковим, взірцевим, що набув статусу канону; узаконений, закріплений як зразок для наслідування або недоторканна норма.
Приклад 1:
Немає також сенсу занурюватися вглиб історії, щоб викрити химер позитивізму та раціоналізму, чи ще далі — аби проаналізувати, скільки різної гидоти, збочень та паскудств породив канонізований мистецтвом культ ранньохристиянських святих. І вже зовсім безглуздо нагадувати, що вся класична європейська культура базується на поганській греко-римській міфології.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”