канонік

1. Член капітули (збору духовенства) при кафедральному соборі або іншій великій церкві в католицькій та деяких протестантських церквах, який має право голосу в управлінні єпархією та отримує дохід з капітульних маєтків.

2. У православній церкві — почесний титул вищого духовенства, що надається за особливі заслуги; особа, яка має такий титул.

3. (Іст.) У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — назва для деяких церковних чиновників або службовців, пов’язаних із канонічним (церковним) правом.

Приклади вживання

Приклад 1:
Одним із перших прихильників єзуїтів на Україні був парох галицького міста Рогатина, канонік львівської капітули, член Віденської єзуїтської колегії Петро Скарга. Скарга досконало вивчив українську мову, щоб проповідувати нею українським мирянам-ремісникам і селянам.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Частина мови: іменник (однина) |