Значення
- (Релігія) –
Член капітули (збору духовенства) при кафедральному соборі або іншій великій церкві в католицькій та деяких протестантських церквах, який має право голосу в управлінні єпархією та отримує дохід з капітульних маєтків.
- (Релігія) –
У православній церкві — почесний титул вищого духовенства, що надається за особливі заслуги; особа, яка має такий титул.
- (Історія) –
(Іст.) У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — назва для деяких церковних чиновників або службовців, пов’язаних із канонічним (церковним) правом.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. канонік, р. каноніка, д. канонікові, з. каноніка, о. каноніком, м. канонікові, к. каноніку