Древослів

Словник Української Мови

канчук

[kɑnt͡ʃuk] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Історія) –

    Довга, тонка та гнучка палиця, зазвичай з цільного дерева, яка використовувалася як засіб покарання, биття (особливо кінський батіг або нагайка).

  2. (Географія) –

    Назва річки в Україні, лівої притоки Дніпра, що протікає територією Дніпропетровської області.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. канчук, р. канчука, д. канчукові, з. канчук, о. канчуком, м. канчукові, к. канчуку

Синоніми & Антоніми

Синоніми

Більше записів