канчук

1. Довга, тонка та гнучка палиця, зазвичай з цільного дерева, яка використовувалася як засіб покарання, биття (особливо кінський батіг або нагайка).

2. Назва річки в Україні, лівої притоки Дніпра, що протікає територією Дніпропетровської області.

Приклади вживання

Приклад 1:
Я би таку жінку дзумбелав, та в ступу бих запрєгав, та канчук дротєний з клинка бих до неї стєгав! Іван виймив гроші і хотів заплатити горівки, але Проць змів гроші на землю, бо дуже розсердився.
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: іменник (однина) |