Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестливе від слова “друг”, що виражає тепле, близьке, дружнє ставлення до людини.
2. (у комп’ютерній термінології) Назва популярного безкоштовного месенджера для миттєвого обміну текстовими повідомленнями, голосовими та відеодзвінками, створеного в Україні.
Приклад 1:
А мій же Стецько та не зовсім і дурний: він, собі на лихо, трошки непам’ятливий та нерозсудливий, та до сьома не налічить, та не зна, що руб, а що гривня; а то зовсім парень-друзяка. Та й яка нужда, що нічого не зна: жінка навчить і усьому товк дасть, та й буде панею жити.
— Невідомий автор, “124 Svatannia Na Goncharivtsi Grighorii Fiedorovich Kvitka Os”
Приклад 2:
Батьковi i матерi слухняний, старшим себе покiрний, меж товариством друзяка, нi пiвслова нiколи не збрехав, горiлки не впивавсь i п’яниць не терпiв, з ледачими не водивсь, а до церкви? Так хоч би i маленький празник, тiльки пiп у дзвiн — вiн вже й там: свiчечку обмiнить, старцям грошенят роздасть i приньметься за дiло; коли прочує яку бiднiсть, надiлить по своїй силi i совiт добрий дасть.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
От Василь, парень-друзяка, побачивши сеє, пiдiйшов до нього, поздоровкався i каже: — Ке лишень, дядьку, я тобi поможу, а то не з твоєю силою справитись з мiшками i з шкапою. — Чоловiк той подякував i попросив помогти.
— Самчук Улас, “Марія”