каналоутворення

[kɑnɑloutʋorɛnnjɑ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Геологія) –

    Процес утворення каналів (штучних або природних водних шляхів) у ґрунті, гірських породах або інших матеріалах внаслідок розмивання, вилуговування або механічного впливу.

  2. (Техніка) –

    У техніці та гідрології — формування стійких шляхів для руху рідин, газів або сипких матеріалів.

  3. (Соціологія) –

    У переносному значенні — процес становлення або створення стабільних шляхів, зв’язків, комунікацій (наприклад, інформаційних, економічних, соціальних).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. каналоутворення, р. каналоутворення, д. каналоутворенню, з. каналоутворення, о. каналоутворенням, м. каналоутворенні, к. каналоутворення

Більше записів