кана

1. Система японського письма, що складається з двох основних видів складівого фонетичного письма — хіраґани (заокруглені знаки) та катакани (кутові знаки), що використовуються для запису слів, граматичних часток, закінчень та запозичень поряд із ієрогліфами (кандзі).

2. Один із двох основних алфавітів японської мови — або хіраґана, або катакана (у вузькому значенні).

Приклади вживання

Приклад 1:
133 EA E A D О Якщо неполяризований сегнетоел е- ктрик помістити в електричне поле і зб і- льшувати напруженість поля E, то викл и- кана цим полем поляризація зростає вздовж кривої OA, яка н азивається осно в- ною кривою поляризації сегнетоелектрика. AE – напруженість поля, при якій досяга- ється величина спонтанної поляризації
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
Температура газу в кана– лі електричної дуги становить 5000- 7000°С. С и л а с т р у м у в д у зі може досягати значень порядку 10 3÷104 А при напрузі в Постійний електричний струм 153 декілька десятків вольт.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
Вираз в дужках JBH 0  −= µ і є шу- кана допоміжна величина, циркуляція якої визначається лише макроскопічними стру – мами і ( ) ∑∫ = i iIldH L  . Вектор H  називається напруженіс- тю магнітного поля.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник () |