Словник Української Мови
Буква
1. Призначений для невеликого приміщення або обмеженого кола слухачів, глядачів (про музичні, театральні, літературні твори або їх виконання).
2. Невеликий за складом виконавців; інтимний за характером (про музичний ансамбль, оркестр, концерт тощо).
3. Властивий камері (устаріле — судовій палаті), судовий.
Приклад 1:
Це був своєрідний камерний пролетаріат, всі ті в’язні, що серед вбогих були найубогішими. Камерна ж аристократія (ті в’язні, що були багатші, бо мали гроші на конто і користалися тюремною «лавочкою», де могли все купити, та й мали речі, які могли міняти, або були занадто панського складу) з такої постанови була задоволена, бо праця чергового — то, зрештою, тяжка, каторжна праця.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”