Древослів

Словник Української Мови

каменюка

Буква

1. Великий камінь, валун, скеля, що має значні розміри та вагу.

2. (перен., розм.) Про щось дуже важке, громіздке або неповоротке.

3. (перен., розм., зневажл.) Про людину, яка відрізняється повільністю, незграбністю або обмеженістю розуму.

Приклади вживання слова:

каменюка

Приклад 1:
Як каменюка. Спершу зухвало і скажено відби­вався, вибухав прокльонами й сарказмом, плював в об­личчя йому — слідчому, а потім лише хекав крізь зуби і мовчав, розчавлений, але завзятий.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”

Приклад 2:
Нова каменюка примусила селян одбiгти ще далi. — Назад, канiси куцохвостi, бо i ребра, й зуби вам сокрушу!
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”

Приклад 3:
Ледве парубок побiг, коли враз одна каменюка, друга, третя гепнула-поблизу селян.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”

Більше записів