Значення
- (Техніка) –
Тонкий прозорий папір, який накладають на креслення, картину тощо для точного копіювання.
- (Лінгвістика) –
Мовознавчий термін: слово або вираз, утворений шляхом буквального перекладу складових частин іноземного слова чи словосполучення зі збереженням його морфологічної структури та мотивованості (наприклад, “водогін” — калька з грецького “водопровід”, “чарівництво” — калька з німецького “Zauberei”).
- (Лінгвістика) –
У розмовній мові — точна копія, наслідування чогось, що повністю відтворює оригінал.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. калька, р. кальки, д. кальці, з. кальку, о. калькою, м. кальці, к. калько
Походження слова (Етимологія)
Слово «калька» походить з французької мови, де calque означає «копія» або «відбиток». Спочатку так називали копію малюнка, зроблену через прозорий папір. Пізніше значення розширилося: калькою стали називати слово або словосполучення, утворене за іншомовним зразком, але з власних мовних елементів. Наприклад, українське «хмарочос» є калькою з англійського «skyscraper». Це запозичення з французької мови, яке поширилося в багатьох європейських мовах, зокрема в польській, чеській, болгарській та інших.