каліче

1. (діал.) Те саме, що каліка — людина з фізичними вадами, покалічена або з природженими дефектами тіла.

2. (перен., діал.) Про того, хто нездатний до якоїсь роботи або дії; невміха, нездара.

Приклади вживання

Приклад 1:
По по­лю не один віз з по­каліче­ни­ми кіньми ва­ляється, не од­на вдо­ва пла­че по му­жові, не один біда­ха, ко­на­ючи в крові, ту­жить, що не поліг під Бе­рес­теч­ком. А там скрізь по­роз­ла­му­вані скрині; оде­жа ле­жить роз­ки­да­на, кри­ва­ва, по­роз­ди­ра­на; пух із пе­рин, на­че сніг, ле­тить по вітру: усю­ди роз­би­ша­ки шу­ка­ли гро­шей, усе по­ро­ли, роз­ки­да­ли.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Частина мови: іменник (однина) |