1. Висока вежа для спостереження за пожежами та подавання сигналів про них, пожежна вежа.
2. Висока, зазвичай дерев’яна, оглядова вежа на узбережжі або маяк.
3. Переносно: про дуже високого, незграбну людину (розмовне).
каланча
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
От і Громопіль… Вигін перед городом… Сінна торговиця… Лісна… Базар… Соборна церква… Каланча… Лаговський показав жидові, кудою їхати… Ну, от і рідна хатина…. бідна, вбога, але чистенька, біленька, помазана… Візник спинивсь.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Тодi були невеселi голубi дзвони: то йшов пiст, i каланча перекликалася з iншими церквами. …А з пiвденного бiгуна, з Австралiї, грiзними колонами ще насувались молодi днi, i вiдступали — мiсяцi, роки, тисячолiття в глуху безвiсть минулого.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
…А висока каланча собору мовчки вiдходила в синю безодню неба. Ще пролетiв вiтер iз пiвденних кварталiв города… ..Новий Рiк.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Частина мови: іменник (однина) |