Значення
- (Історія) –
Зменшувально-пестлива форма від слова “каган” — титул верховного правителя в деяких давньотюркських та монгольських народів, а також історична назва князя в Київській Русі.
- (Техніка) –
Розмовна назва невеликої олійної лампи, каганця, яка використовується для освітлення або розпалювання вогню.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. каганчик, р. каганчика, д. каганчикові, з. каганчик, о. каганчиком, м. каганчикові, к. каганчику
Приклади з художньої літератури
-
З гір — з гостини — вертають вони,
і лошиці несуть молодиць:
у жінок під серцями сини,
і лошата — в лошиць.
Будуть знову коні й мужі
однакові бачити сни,
будуть гризти ночей коржі
й нюхати євшани,
Будуть гнати скажено овець,
вірних травити псів,
що каганчиками язиків
світять шлях
навпростець.
Западуться сімсот стежин,
ззайчатіють вовки,
як летітимуть до дружин
коні і пастухи.
У хатках, що присипав сніг,
у стаєньках —
стократ
цілуватимуть риси свої
у синів і лошат.— Іван Малкович