ІЗОТИ́П, а, чол.
1. У мовознавстві та семіотиці — графічний символ або піктограма, що використовується в системі міжнародної візуальної мови для передавання інформації, понять чи даних без застосування слів; уніфіковане зображення, що має стале значення.
2. У мінералогії та геології — те саме, що ізотоп; різновид атомів одного хімічного елемента з однаковою кількістю протонів, але різною кількістю нейтронів у ядрі.