ІЗОТОЦИ́Н, -у, чол. 1. Біологічно активна речовина, гормон задньої частки гіпофіза у хребетних тварин, що стимулює скорочення гладеньких м’язів матки та молочних залоз; за хімічною будовою — циклічний нонапептид, близький до окситоцину.
ізотоцин
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |