Значення
-
ІЗОТОЦИ́Н, -у, чол. 1. Біологічно активна речовина, гормон задньої частки гіпофіза у хребетних тварин, що стимулює скорочення гладеньких м’язів матки та молочних залоз; за хімічною будовою — циклічний нонапептид, близький до окситоцину.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ізотоцин, р. ізотоцину, д. ізотоцинові, з. ізотоцин, о. ізотоцином, м. ізотоцині, к. ізотоцине