ІЗОТОМІ́Я, ї, жін. 1. Спец. Властивість або стан ізотомного; однаковість, рівність за складом, будовою чи іншими ознаками.
2. Мат. Взаємно однозначна відповідність між двома множинами, яка зберігає відношення порядку; ізотонне відображення.
ізотомія
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |