ІЗОТІОСЕЧОВИ́НА, и, жін., хім. Органічна сполука, похідна сечовини, в якій один атом кисню заміщений атомом сірки; тіосечовина, що містить ізотіоціанатну групу; використовується в органічному синтезі, зокрема для отримання гетероциклічних сполук та лікарських засобів.
ізотіосечовина
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |