ІЗОПРЕЦИПІТИ́Н, а, ч., біол., мед. Антитіло, що утворюється в організмі у відповідь на потрапляння чужорідних білків (антигенів) від особини того самого біологічного виду та здатне викликати реакцію преципітації (утворення нерозчинного комплексу) з цими антигенами; ізоантитіло, що бере участь у реакціях імунітету, зокрема при несумісності груп крові або тканин.
ізопреципітин
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |