Словник Української Мови
Буква
1. Який характеризується ізоморфізмом; подібний за формою, будовою або походженням, але не тотожний за змістом чи суттю (про об’єкти, системи, явища).
2. спец. У математиці — який перебуває у взаємно однозначній відповідності з іншим об’єктом (множиною, групою, простором) із збереженням їхніх структурних властивостей та операцій.
3. спец. У мінералогії, хімії — який має однакову кристалічну форму або тип кристалічної ґратки, але відрізняється за хімічним складом (про речовини, мінерали).
Приклад 1:
В. Г. Хлопин в 20 -х роках, досліджуючи розподіл малих кількостей радіоактивних речовин між розчином і твердою кристалічною фазою, ізоморфний радіоактивній речовині, довів, що при досягненні термодинамічної рівноваги між кристалами і розчином радіоактивна домішка розподіляється між твердою і рідкою фазами за законом: (10.4) де і – концентрації радіоактивного компонента в твердій і рідкій фазах, а К – постійна величина. Концентрації радіоактивних компонентів в дослідах Хлопина були дуже малими ( — моль/л), тому при кристалізації склад фаз (розчинна кристали) практично залишався незмінним.
— Невідомий автор, “108 Panasenko Oi Ta In Zagalna Khimiia Tech”