Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням ізолювати, ізолюватися; відокремлення, відособлення, усамітнення.
2. Стан, у якому перебуває хто-, що-небудь відокремлене, відособлене; відокремленість, відособленість.
3. спец. Матеріали, пристрої, що запобігають витоку електричного струму, тепла, звуку тощо; ізоляційний шар.
4. мед. Перебування хворих на інфекційні хвороби окремо від здорових для запобігання поширенню зараження; карантин.
Приклад 1:
Спершу ізоляція варн була майже абсолютною. Перехід з однієї варни в іншу внеможливлювався, шлюби укладалися лише в межах варни, порушення вар нової етики й традицій вважалися страхітливим злочином проти релігії і нещадно карались органами общинного самоврядування — від простого «очищення» (привселюдного споживання «п’яти нектарів» — суміші з молока, сиру, масла, коров’ячого кізяка й сечі) до вигнання з варни, тобто оголошення поза законом, приречення на громадянську смерть.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”