**ізохінолі́н**, -у, *ч. р.*, *хім.* Органічна сполука гетероциклічного ряду, ізомер хіноліну; безбарвна кристалічна речовина з характерним запахом, що є структурною основою для багатьох алкалоїдів (наприклад, папаверину, морфіну) та застосовується в синтезі лікарських препаратів, барвників і пестицидів.
ізохінолін
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |