ІЗОГЕМОЛІЗИ́Н, -у, чол., біол., мед. Антитіло, здатне руйнувати еритроцити крові особин того самого біологічного виду, але іншої групи крові; утворюється в організмі внаслідок імунізації ізогемолізинами.
ізогемолізин
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |