Значення
-
ІЗОФО́НА, и, жін. 1. Лінія на діалектологічній карті, що позначає межі поширення певного фонетичного явища (наприклад, акання, фрикативного [г] тощо).
-
У фонетиці та діалектології — сукупність територій, об’єднаних спільною фонетичною рисою, що відрізняє їх від суміжних говорів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ізофон, р. ізофона, д. ізофонові, з. ізофон, о. ізофоном, м. ізофоні, к. ізофоне