ІЗОФО́НА, и, жін. 1. Лінія на діалектологічній карті, що позначає межі поширення певного фонетичного явища (наприклад, акання, фрикативного [г] тощо).
2. У фонетиці та діалектології — сукупність територій, об’єднаних спільною фонетичною рисою, що відрізняє їх від суміжних говорів.