ізоелектричний
[izoɛlɛktrɪt͡ʃnɪj] Прикметник
Буква:І
Значення
-
Який має однаковий електричний потенціал; пов’язаний із рівністю електричних потенціалів.
-
У фізиці та хімії — стосується точки (ізоелектричної точки), за якої молекула або поверхня не має сумарного електричного заряду.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ізоелектричний, р. ізоелектричного, д. ізоелектричному, з. ізоелектричного, о. ізоелектричним, м. ізоелектричнім