ІЗОЕЛЕКТРО́ННІСТЬ, -ності, жін., хім., фіз. Властивість за значенням ізоелектронний; наявність однакової кількості електронів у різних атомів, іонів або молекул, що зумовлює подібність їхніх електронних конфігурацій та, відповідно, деяких фізичних і хімічних властивостей.
Древослів
Словник Української Мови