Ізоедр, -а, чол. 1. У математиці — багатогранник, усі грані якого є рівними многокутниками (наприклад, правильний тетраедр, куб, октаедр). 2. У кристалографії — кристалографічна форма, що складається з однакових граней, симетрично розташованих відносно елементів симетрії кристала.
ізоедр
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |