Значення
-
ІЗОДУРО́Л, -а, чол. Органічна сполука, ізомер дуро́лу (1,2,4,5-тетраметилбензолу), що являє собою безбарвну кристалічну речовину; 1,2,3,5-тетраметилбензол. Використовується в органічному синтезі та як компонент деяких розчинників.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ізодурол, р. ізодурола, д. ізодуролові, з. ізодурол, о. ізодуролом, м. ізодуролі, к. ізодуроле