ІЗОДУРО́Л, -а, чол. Органічна сполука, ізомер дуро́лу (1,2,4,5-тетраметилбензолу), що являє собою безбарвну кристалічну речовину; 1,2,3,5-тетраметилбензол. Використовується в органічному синтезі та як компонент деяких розчинників.
ізодурол
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |